Знайомство з дитиною, як правило, відбувається за місцем її проживання (перебування) у присутності представника служби у справах дітей, працівників дитячого або іншого закладу, в якому проживає (перебуває) дитина.

Закріплених правил організації зустрічі з дитиною не існує, у кожному закладі зустрічі можуть проходити по-різному.

Важливо одне: підготуватися до цієї зустрічі і не робити поспішних висновків після неї. Хвилювання – це неодмінний і природній супутник таких зустрічей, тому важливо взяти з собою людину, яка безумовно/беззаперечно схвалює ваше рішення взяти дитину та буде підтримувати вас у моменти хвилювання. Якщо ви – пара, обов’язково йдіть разом.

Перед безпосередньою зустріччю з дитиною наполегливо радимо вам поговорити з працівником/керівником закладу. Така розмова може вберегти дитину від зайвого травмування, а вас - від розчарування. Важко буває приймати рішення, коли вже зазирнув в дитячі очі, а потім на основі отриманої інформації зрозуміти, що є якісь нюанси, через які подальше спілкування з дитиною буде неможливе.

Принципово важлива інформація:

1. Стан здоров’я дитини (основну інформацію ви вже отримали в Службі у справах дітей, але більш розгорнуту можете отримати в закладі);
2. Чи є біологічні родичі і який ступінь зв’язку з ними (буває так, що дитина пам’ятає когось із своєї кровної сім’ї);
3. Чи є особливі потреби в навчанні.

Інформація, яку варто прийняти до уваги стосується особливостей поведінки та характеру дитини. Ця інформація не є вирішальною, оскільки з часом в сім’ї це буде змінюватись, але характерні прояви та реакції краще знати «на цьому березі».

Зауважимо, що головна мета збору такої інформації – скласти розуміння чи можете стати батьками саме для такої дитини, чи маєте достатній ресурс (часовий, матеріальний, емоційний, виховний…) для допомоги саме такій дитині.

Можливо, у дитини є захворювання, для лікування якого потрібно буде тривалий час регулярно відвідувати профільного лікаря, а такий лікар веде прийоми тільки в сусідньому населеному пункті. Тоді потрібно подумати, чи будуть такі візити реальними.

Можливо, у дитини є сильна прив’язаність до бабусі, яка відвідувала і продовжує відвідувати дитину в закладі. В такому випадку потрібно спитати себе, наскільки ви готові розмовляти з дитиною про її почуття та спогади про кровну сім”ю.

Щодо навчання, то також потрібно знати про особливості та потреби дитини (наприклад, дитині рекомендовано корекційний клас, заняття з логопедом тощо), чи є можливості задовольнити ці потреби.

Важливо цю інформацію зібрати ДО зустрічи з дитиною. Якщо потрібно, візьміть день паузи щоб «приміряти» на себе роль батьків конкретно такої дитини.

Отже, ви оцінили свої можливості стосовно цієї конкретної дитини і готові до зустрічі з нею.

• Для всіх без винятку дітей – бажання зрозуміти, що вона відчуває і що вона хоче;
• Внутрішній стан: спробуйте бути спокійним: проговоріть вголос свою тривогу чи хвилювання, рахуйте, дихайте, пам’ятайте, що ваша тривога передасться дитині;
• Спокійний голос, обережні, ненав’язливі дотики;
• Іграшки відповідно до віку дитини, за допомогою яких можна взаємодіяти з нею;
• Спільна діяльність;
• Спілкування на рівні очей дитини (краще, коли ви присядете до дитини, ніж будете її підІймати);

Якщо йдете до маленької дитини:

• Неяскравий одяг (він є для дитини звичним, адже персонал будинку дитини переважно носить халати білого, рожевого або блакитного кольору), але нехай на вас буде яскравий аксесуар, щоб привернути увагу дитини.

• Приносити багато іграшок;
• Приносити іграшки для дітей старшого/меншого віку або ж такі, що швидко псуються чи мають багато дрібних деталей, або ж – дуже великі іграшки ;
• Приносити їжу, соки, солодощі;
• Користуватись різким парфюмом;
• Намагатися відразу діагностувати рівень розвитку дитини, розвивати її та надолужувати прогалини в її знаннях чи вміннях;
• Голосно розмовляти, надемоційно реагувати;
• Обіймати дитину, брати на руки, за руку, якщо вона не охоче йде на тілесний контакт, або ж – уникає його взагалі;
• Шукати прихований зміст в простодушних питаннях чи висловлюваннях дитини;
• Питати, чи хоче дитина поїхати до вас (ставте таке питання, коли вже самі переконаєтесь, що готові стати батьками для цієї дитини).

• Залиште про себе на згадку результати вашої спільної діяльності, щось що би нагадувало про те, як ви провели спільний час разом;
• Перепитайте, що можна принести наступного разу.

Все піде так, як ви собі малюєте в уяві, так, як вам розповідали друзі-усиновителі або ж так, як ви читали на форумах). Просто будьте уважними, доброзичливими і, по-можливості, - спокійними.

Пам’ятайте, перший контакт – це ситуація, в якій обидві сторони спостерігають одна за одною, пробують побути разом. Не варто від неї багато очікувати. Всі діти – різні. Хтось відразу може заскочити на руки і багато говорити, від когось можна не почути жодного слова, і дитина триматиметься осторонь.

Якщо протягом всього часу вам-таки вдалося просто побути поруч, вважайте першу зустріч вдалою.