.jpg)
Уривок з книги «Відпустіть їх. Як підготувати дітей до дорослого життя»
Джулі Литкотт-Хеймс, мама двох підлітків, десять років пропрацювала куратором першого курсу в Стенфорді. Вона написала маніфест про шкоду гіперопіки і неспокійних батьків, які заважають дітям стати хоч трохи самостійними. «Крейда» публікує уривок з її книги «Відпустіть їх. Як підготувати дітей до дорослого життя», яка вийшла російською мовою у видавництві «Манн, Іванов і Фербер».
Якщо ми хочемо, щоб у наших дітей з'явився шанс вижити у дорослому світі без пуповини у вигляді мобільного телефону — чергового вирішення всіх проблем, — їм знадобиться набір базових життєвих навичок.
У цьому весь сенс. Ми повинні знати, що вони вміють. Але як цього домогтися? Не можна дати іншій людині життєві навички. Кожен повинен дістати їх самостійно, своєю працею. Якщо ми не підготуємо дітей — і самих себе — до неминучої хвилини, коли їм доведеться про себе піклуватися, нас всіх чекає важке пробудження. Так, в жорсткому списку справ, який видається необхідним для успіху наших дітей, складно знайти місце і час для життєвих уроків. Але ми зобов'язані їх подати. Чи хочемо ми, щоб наші діти — формально дорослі, але найчастіше як і раніше діти, — поступивши в коледж або почавши працювати, стояли в подиві на залитому сонцем тротуарі, не знаючи, як віднести в кімнату посилку? Невже єдиний вихід — зателефонувати татові з мамою, щоб вони вирішили проблему?
На основі власних спостережень на посаді декана, а також поради батьків та працівників освіти по всій країні я наведу кілька практичних навичок, які дитина має освоїти до вступу до коледжу. Тут же я покажу «милиці», які заважають їм самостійно встати на ноги.
1.Вісімнадцятирічний зобов'язаний вміти розмовляти з незнайомцями, викладачами, деканами, консультантами, господарями житла, продавцями, PR-менеджерами, колегами, банківськими службовцями, медпрацівниками, водіями автобусів, автомеханіками.
Милиця: ми вимагаємо від дітей не розмовляти з чужинцями, замість того щоб допомогти оволодіти більш тонким навиком — відрізнити нечисленних поганих незнайомців від більшості хороших. У результаті діти не вміють підійти до незнайомої людини — ввічливо, встановивши зоровий контакт, — щоб попросити допомогти, підказати, порадити. А це їм дуже було б у нагоді у великому світі.
2. Вісімнадцятирічний зобов'язаний вміти орієнтуватися в кампусі, в містечку, де проходить літнє стажування, або там, де він працює або навчається за кордоном.
Милиця: ми возимо і супроводжуємо дітей всюди, навіть якщо вони можуть дістатися на автобусі, велосипеді або пішки. Через це вони не знають дорогу з одного місця в інше, не вміють спланувати маршрут і впоратися з транспортним хаосом, не вміють складати плани і слідувати їм.
3. Вісімнадцятирічний зобов'язаний вміти справлятися зі своїми завданнями, роботою і термінами.
Милиця: ми нагадуємо дітям, коли здавати роботу і коли за неї взятися, а іноді допомагаємо або просто робимо все за них. Через це діти не знають, як розставляти пріоритети, справлятися з обсягом роботи і вкладатися в строки без регулярних нагадувань.
4. Вісімнадцятирічний зобов'язаний вміти виконувати роботу по дому.
Милиця: ми не дуже наполегливо просимо допомагати нам по дому, тому що в розписаному до дрібниць дитинстві залишається мало часу для чогось, крім навчання та позакласних заходів. Через це діти не знають, як вести господарство, стежити за власними потребами, поважати потреби інших і вносити свою лепту в загальне благополуччя.
5. Вісімнадцятирічний зобов'язаний вміти справлятися з міжособистісними проблемами.
Милиця: ми вступаємо, щоб вирішувати непорозуміння і заспокоювати ображені почуття. Через це діти не знають, як впоратися з ситуацією і вирішити конфлікти без нашого втручання.
6. Вісімнадцятирічний зобов'язаний вміти справлятися з перепадами навчального та робочого навантаження у вузі, з конкуренцією, строгими вчителями, начальниками і так далі.
Милиця: у скрутну хвилину ми вступаємо в гру — доробляємо завдання, подовжуємо дедлайни, розмовляємо з людьми. Через це діти не розуміють, що в житті звичайно не все йде так, як їм хочеться, і що навіть незважаючи на це все буде в порядку.
7. Вісімнадцятирічний зобов'язаний вміти заробляти гроші і розумно їх витрачати.
Милиця: діти перестали підпрацьовувати. Вони отримують від нас гроші на все, що побажають, і нічого не потребують. У них не формується почуття відповідальності за виконання завдань на роботі, немає почуття підзвітності начальнику, який не зобов'язаний їх любити, вони не знають ціну речам і не вміють керувати своїми фінансами.
8. Вісімнадцятирічний зобов'язаний вміти ризикувати.
Милиця: ми прокладаємо шлях, вирівнюємо ями і не даємо спіткнутися. Через це у дітей немає розуміння, що успіх приходить лише до тих, хто пробує, зазнає невдачі і знову пробує (тобто наполегливих), і до тих, хто витримує неприємності (тобто стійких), а це вміння складається, коли борешся з невдачами.
Запам'ятайте: діти зобов'язані вміти робити все це без дзвінків батькам. Якщо вони телефонують і запитують — життєвого досвіду у них не буде.
Джерело:http://mel.fm/knigi/9714803-raise_an_adult
