З віком і життєвим досвідом ми засвоюємо, що правильно, а що ні. Але чи так це насправді? Не завжди. Іноді наш життєвий досвід заважає нам бути природними – відчувати інтерес до життя, сили й натхнення. Цього ми можемо багато в чому навчитися в дітей, якщо будемо готові слухати, бачити й застосовувати отримані знання у своєму житті.
Краще завжди казати правду. Чи траплялось вам коли-небудь чути, як дитина каже: «Мені це не подобається», «Мені не подобається твоя сорочка» або «Я ненавиджу цю їжу»? У таких випадках нам зазвичай хочеться стримати її й пояснити, що так казати не можна. Але діти кажуть чесно. Спостерігаючи за поганими вчинками, вони втручаються, щоби сказати, що так робити неправильно. Виростаючи, ми стаємо більш схильними до того, щоби промовчати, коли можна було б відстояти свою точку зору або висловити непопулярну думку. Поміркуйте, чи завжди треба погоджуватися з думкою більшості, чи іноді краще чесно висловитись.
Виражати емоції – нормально. Діти плачуть, тупають ногами, вищать від радості й захоплення. Звісно, у світі дорослих не прийнято тупотіти ногами, коли щось складається не так, як хотілось, але чому б іноді не виражати емоції, коли ви щасливі? Поплачте, коли ви засмучені. Тупніть ногу або побийте подушку, коли поруч нікого немає і вам треба «випустити пару». Вирішити проблему легше, якщо спочатку випустити емоції назовні.
Ви маєте право ставити запитання. Школа дає нам необхідні знання, після чого перевіряє, як ми їх засвоїли. Якщо дитина постійно ставить запитання, її поведінку можуть уважати неповажною або нав'язливою. Однак запитання мають велику силу та значення. Коли щось здається вам безглуздим, не робіть поспішних висновків, а постарайтеся зрозуміти причину. Ставте запитання. Досліджуйте. Намагайтесь дізнатися більше замість того, щоби приймати на віру все, що вам кажуть. Дітей часто критикують за те, що вони ставлять запитання, але розуміння та здатність пізнавати нове – це, мабуть, найкращий подарунок, який ми отримуємо від життя.
Учитись можна весело. Дорослим треба бути серйозними. Життя дорослих сповнене серйозних речей – це робота, домашні справи, рахунки, поїздка. Як тільки ми досягаємо певного віку, життя перетворюється на рутину. Веселощі та сміх здаються недоречними й навіть безглуздими. Це марна трата часу. Однак сміх може дуже допомагати. Ми набагато краще навчаємося чогось, якщо отримуємо від цього задоволення. На даній теорії побудовані командні ігри: чим більше задоволення ми отримуємо під час гри, тим краще засвоїмо отриманий досвід і навчимося чогось нового. Шукайте веселощі в усьому.
Майте пристрасне захоплення чим-небудь. Чи траплялось вам спостерігати за дітьми, які люблять їздити верхи або грати у футбол так, що займаються цим цілими днями? Діти, які люблять збирати конструктор, годинами можуть підбирати потрібну деталь. А якщо дитина любить тварин, вона може годинами доглядати за домашнім улюбленцем, якщо той захворіє. Захопленість управляє світом. Якщо дитині заборонити те, чим вона пристрасно захоплена, вона буде порушувати заборони. Знайдіть щось, до чого ви будете відчувати такі ж сильні почуття і що буде вам неймовірно цікаво. Чим більше ви віддасте цьому захопленню, тим більше вам повернеться.
Не всі відповіді можна знайти в Інтернеті. Чому небо блакитне? Скільки важить слон? Є запитання, на які ми можемо знайти відповіді у Всесвітній мережі, але краще все-таки вивчати першоджерела інформації. Проводьте наукові експерименти на кухні, досліджуйте камені на задньому дворі, спробуйте проїхати на велосипеді по щебеню, спробуйте зробити стійку на руках. Не все, що можна досліджувати, має практичне застосування. Дорослі зазвичай припиняють досліджувати й дізнаються про все тільки з Інтернету. Вийдіть з будинку й досліджуйте. Знайдіть у світі щось цікаве. Відчуйте, наскільки дивне життя. Google знає не все!
Довіряйте інтуїції. Інтуїція властива дітям з народження. Ми часто зіштовхуємося з тим, що вони «знають» щось наперед, їм з першого погляду може не сподобатись людина, яка згодом виявляється небезпечною або неприємною. Інтуїція – це природне вміння, яке ми втрачаємо з роками, тому що серйозне ставлення до життя стає для нас важливішим. Навчіться заново довіряти своїй інтуїції. Не раціоналізуйте й не відкидайте щось, якщо у вас є погані передчуття. Поважайте це почуття й будьте до нього уважними.
Завдання дорослих – допомогти дитині вирости, розвинутись і навчитися жити. Дорослий, який учиться жити в дитини, теж може отримати цінний життєвий досвід.
Джерело: https://ru.childdevelop.com.ua/articles/parents/3440/?_ga=2.78378388.1219597599.1526987442-22270430.1519986024
