Олександр Гезалов
В черговий раз отримав повідомлення: «Є проект з підготовки сиріт до самостійного життя, глянете». Дивлюся проект, а проекту там і немає. Типовий для наших некомерційних організацій посил: якщо начиняти сироту знаннями в рамках сирітської установи, то її адаптація, а потім і соціалізація, буде успішною.
Чому так не можна
Все одно, що покликати в дитячий будинок банкіра і сказати - робіть як він, і буде у сиріт горизонт. Або вчити дівчаток сиріт макіяжу, щоб потім їх брали в салони, де цей самий макіяж роблять. Але ж крім макіяжу, там ще треба буде спілкуватися, не соромиться дивитися в очі і вміти добре одягнутися. Адже майже найголовніше, заради чого потім клієнт повернеться, бажання отримати якісне спілкування. Те ж саме з перукарями. Сироти випускниці мають досить невеликий словниковий запас, а значить, потрапляння їх в цю систему, - самообман.
Це як допомагати дітям із сирітських установ іграшками, тільки трохи інакше, адже питання адаптації - це не тільки сама сирота і її знання, а й визнання нею своїх особистісних проблем, робота з ними.
Наприклад, можна навчити сироту ходити в магазин, але зустріч з охоронцем магазину, який зацікавлений в тому, щоб зловити розгублену сироту або сироту яка не знає як себе вести себе з чеком , може стати для неї трагічною. Або, навчивши дитину, ми поміщаємо її в гуртожиток, але навряд чи хтось розповідає їй, що коменданти найчастіше негативно налаштовані щодо випускника сирітської установи. «Каменди» часто чекають помилки сироти, щоб позбавити її житла, а проблема контакту з начальником лежить в області незнання сиротою цього внутрішнього посилу. Часто діти втрачають обережність, можуть і грубо наїхати, навіть з матом на службовця який поставив їм запитання, вважаючи, що з нею будуть обходитися, так само як і в дитбудинку - не помітять. Помітять, і ще як.
Треба враховувати багато факторів, наприклад, те, що вбудовуючись в систему дитячого будинку, дитина може отримати свою ієрархічну «сходинку», і такий статус, який відкриває можливості вершити долі багатьох сиріт, і навіть співробітниць. Це усвідомлення буде заважати дитині вбудуватися в новий громадський простір. А чим довше дитина в дитячому будинку, тим вище там зазвичай її статус. Він не дозволяє багатьом спуститися в небес, і зійти для потрапляння в сім'ю.
Що треба зробити
Потрібен індивідуальний підхід, і не на території дитячого будинку, а, наприклад, в гостьовій сім'ї або сімейній виховній групі. Адже «сирітська пам'ять» впливає на те, як і яку інформацію дитина приймає, а яку, з оглядкою на своїх одногрупників, використовуючи алгоритм сирітського - ми, що заважає вважати себе за одноосібного суб'єкта.
До того ж головним інформатором про дитину може бути не дуже любимий добровольцями суб'єкт - вихователька дитячого будинку. Причому розмова повинна бути зовсім іншою, ніж просто розмова в дитбудинку, де вона запарена, бігає від дитини до дитини. Потрібна інша зона і формат спілкування, розмова зовсім іншого і зовнішнього, і внутрішнього змісту. Діагностика.
Часто, навчаючи сироту, ніхто не проводить діагностики її поведінкової ролі в рамках установ, де вона вбудована в ієрархічну лінію, не може вести себе інакше. І для перебудови поведінки треба поміняти статус всередині дитячого будинку. Але це неможливо, і їй це треба довести і пояснити, що в рамках нових відносин стійка бійця вже буде не потрібна. Або потрібна тоді, коли є загроза особистісному простору, але точно не завжди, як це буває в дитячому будинку.
Дитина після дитячого будинку продовжує внутрішнє жити «як у дитячому будинку», а значить, застряє в минулому, де їй було і комфортно і тепло, адже держава і все навколо саме цей стан і створювали. А ось особистої відповідальності перед своїм майбутнім у неї немає.
А щоб не завмерти в минулому як муха в бурштині потрібна нова життєва ідентифікація, яка дозволила б їй дістати з рюкзака знань ті компетенції, які потрібні в реальності життя після дитбудинку. І це питання до того, наскільки точно той хто навчає зведе вчора і сьогодні, щоб завтрашній день був відомий сироті навіть якщо вона про це і не замислюється, і щоб вона отримала нові знання і соціальні технології в алгоритмах і процесі навчання.
Давайте ж думати про майбутнє, вибудовуючи партнерські відносини з дитиною, з огляду на те, чого їй ще не видно в ближньому горизонті.
Джерело:http://changeonelife.ru/2013/01/31/aleksandr-gezalov-kak-pravilno-adaptirovat-sirot-posle-detdoma/
