Без маніпуляцій, погроз і лайок
Ніколь Шварц, сімейний психотерапевт, дає цінні рекомендації про те, як батькам правильно реагувати на неповажне ставлення дітей.
Як часто у вас повторюється такий сценарій: прогулянка закінчилася, пора додому. За п'ять хвилин ви попередили дитину, щоб вона «закруглялся», вона згодна, ніщо не віщує біди. Як раптом, ви говорите, що пора, і тут дитину ніби підмінили: «Ні! Я не піду додому! Ти ніколи мені не даєш погуляти! Ти ніколи мені навіть печива/булочку не покладеш в школу з собою». Гнів, звичайно ж, у вас наростає: «як Ти смієш зі мною так говорити?» Дитина продовжує: «Ти зла!», і ви в люті: «Все, жодного планшета на тиждень!» і тягнете дитину що упирається, репетує додому. І так повторюється періодично.
Як батьки, ми повинні навчити наших дітей шанобливо ставитися до інших людей. На жаль, в момент конфлікту ми не можемо їх навчити нічому. Так, ми бажали б розібратися з хамством прямо там на місці, але коли ваша дитина засмучена, розчарована, зла, її мозок ніяких слів сприймати не буде. Це свого роду захисна реакція — «бийся або тікай», от вона і «бореться», а тому голосу розуму не чує. До того ж, кричачи і ображаючи дітей, ми їх не навчимо поваги, тому що діємо без поваги в їх адресу. Я знаю, що вас дратує хамство «рідної кровинки», але якщо це — тригер для вашого гніву, то ваш мозок теж вимикається під час захисної реакції, ви або реагуєте зі злістю, криком і покаранням, або замовкаєте і визнаєте поразку. Але є спосіб навчити дітей шанобливого ставлення без погроз.
Ці рекомендації можуть сильно відрізнятися від того, що ви звикли застосовувати в подібних ситуаціях, але пропоновані способи взаємодії виключають погрози, шантаж і грубість.
Залишайтеся спокійними
Залишатися спокійними, коли діти грублять, дуже складно. Спочатку це може здатися навіть неможливим. Але якщо ви будете грубими з дітьми, вони точно не навчаться поважати вас. Збільшуйте свою здатність до самоконтролю, глибоко дихайте, рахуйте до 20 і повторюйте мантру: «Спокійно, нічого страшного» перед тим, як відповісти дитині.
«Розшифруйте» їх поведінку
Подивіться на ситуацію очима вашої дитини. Те, що ви просите, незручно для них? Чи вони відчувають себе безпорадними? Їх відповідь — це те, що вони відчувають всередині. І зараз вони не можуть це виразити іншими словами.
Проявляйте емпатію
Допоможіть своїм дітям зрозуміти, що вони відчувають: «Дуже шкода, що ми вже повинні йти» або «Я знаю, що дуже не хочеться йти, коли ти тільки розігрався». Вам не обов'язково бути згодними з почуттями дитини, ви просто показуєте, що ви розумієте їх.
Перевіряйте час
Деякі діти погано переносять голод і спрагу, зниження глюкози в крові, інші — дуже чутливі до подій навколо або втомлюються, якщо не виспалися. Як давно їла ваша дитина? Може, дати їй попити вчасно? Відвести з галасливого оточення?
Сповільнюйте гнів
Дуже легко відпустити гальмо і віддатися гніву і емоціям. Сповільнюйте процес: «Ого, скільки інформації, я б послухала, що ти говориш, але ти говориш дуже швидко. Давай заспокоїмося і я зможу зрозуміти, що ти хочеш мені сказати».
Пам'ятайте про важливість тілесного контакту
Коли дитина грубіянить, то останнє, що ви хочете зробити, — це обійняти її. Але для багатьох дітей це саме те, чого їм не вистачає. І, можливо, цього буде достатньо, щоб не наговорити один одному гидоти.
Коли ситуація «вляжеться», вам потрібно буде спробувати зрозуміти, що це було: занадто багато солодкого та інших стимулів, або проблема більш серйозна і її треба якось вирішувати.
Робота над помилками
Коли всі знаходяться в спокійному стані можна обговорити ситуацію і вирішити, як бути в наступний раз. Якщо ви зволікаєте чи відкладаєте реакцію, це не означає, що ви — пасивний батько чи мати або що ви підтримуєте ідею, що грубіянити — це нормально. Це означає, що ви даєте час своєму і дитячому мозку повернутися в стан, в якому він може приймати інформацію.
Коли ви готові говорити з дитиною, почніть так: «Ти був засмучений, що довелося йти з прогулянки. Давай подумаємо, як по-іншому ти можеш сказати мені про те, що відчуваєш?». Можна почати з конкретики: «Я чула, ти щось про булочки в школу говорив. Ти хочеш зараз про це поговорити?» До речі, у вас теж є почуття, висловлюйте їх, дайте знати дитині про те, як її слова впливають на вас, при цьому постарайтеся не звинувачувати дитину, а тільки показати, як ви почували себе: «Мені було боляче чути, коли ти сказав, що я — найзліша мама на світі!» Якщо ж ви в момент конфлікту втратили холоднокровність і наговорили не надто приємних слів, це потрібно визнати. Ви не ідеальні, а дітям буде корисно побачити, що ви теж працюєте над умінням тримати себе в руках.
Джерело: http://womo.ua/kak-auknetsya-nash-otvet-na-hamstvo-detey/
