43-річна Пола чекає на свою донечку понад 2,5 роки. Її дитинка народилася на відстані 8000 миль від неї, в Китаї.
"Я зараз перебуваю на останньому етапі дуже тривалого процесу усиновлення дитинки з Китаю. Я багато разів туди літала, це пов'язано з такою бюрократичною тяганиною і коштувало мені стільки нервів... Але найгірше - це чекання, хоча моя справа вважається відносно простою, якщо порівнювати з іншими", - каже жінка, яка живе зі своїм чоловіком у Лондоні і не хоче розголошувати інших подробиць про свою справу до завершення усиновлення.
Вдатися до надзвичайно важкого міжнародного процесу усиновлення вона вирішила після багатьох років очікування у Британії, де найостанніші показники вітчизняних усиновлень засвідчили різке уповільнення пошуків дітей для потенційних батьків.
Однак Британія у цьому не унікальна - тенденція падіння внутрішніх усиновлень помітна в цілому світі.
Крім того, криза поширюється на міжнародні усиновлення: в останні десять років, після десятиліть стійкого зростання, кількість транснаціонально-усиновлених дітей скоротилася на 65%.
"Пік усиновлень припав на 2004 рік. Китай із його величезним населенням завжди був головним "постачальником", але навіть там цифри скоротилася майже на дві третини", - розповів ВВС соціолог Пітер Зельман з Університету Ньюкасла.
На іншому боці - США, країна, яка є світовим лідером за кількістю усиновлених дітей. Але за минуле десятиліття число дітей, які знайшли там свій дім і родину, впало на 70%, згідно з даними Держдепартаменту США.
Непокоїть те, що "прірва усиновлень" стає дедалі глибшою: у світі більшає дітей, що живуть у непостійних сім’ях, а паралельно з’являються "нові діти-сироти", яких зараз, згідно з оцінками ЮНІСЕФ, 13 мільйонів - і кількість сиріт продовжує зростати в бідніших країнах і районах збройних конфліктів.
Діти війни
Але картина не завжди була настільки похмурою.
Транснаціональні усиновлення стали популярними після Другої світової війни, коли в період з 1948 по 1969 рік було усиновлено щонайменше 50 000 дітей з інших країн.
Війна "зробила переміщеними особами безліч бельгійських, польських, німецьких, грецьких та італійських дітей, що призвело до першої великої хвилі транснаціональних усиновлень", каже Джейд Гері з Університет Лойоли в Чикаго, автор дослідження "Розуміння спаду транснаціональних каналів усиновлень".
Друга хвиля настала після Корейської війни, коли американці масово всиновлювали дітей, які "були продуктами міжрасових відносин між солдатами США і корінними корейцями".
Найвищий рівень міжнародних усиновлень в історії був у 1985 році в Південній Кореї, коли 1,3 з кожних 100 новонароджених дітей були всиновлені за кордоном
Пітер Селман, Університет Ньюкасла, радник Гаазької конвенції з міжнародних усиновлень
Однак справжній розквіт процесу міжнародних усиновлень припав на 1990-ті, коли Росія і Китай розпочали відкритішу політику.
Розпад Радянського Союзу відіграв і свою роль у тому, що колишні радянські республіки потрапили до списку "постачальників".
У Китаї ріст міжнародних усиновлень став одним із наслідків урядової політики однієї дитини, накладеної на міські сім’ї під загрозою суворих штрафів. І це був спосіб вирішити проблему зайвих немовлят – переважно дівчаток, покинутих у китайських притулках.
ГОЛОВНІ КРАЇНИ ПОХОДЖЕННЯ
Звідки найчастіше усиновлюють дітей?
|
1. Китай = 3406 усиновлень
2. Ефіопія = 2005
3. Росія = 1793
4. Україна = 642
5. Колумбія = 566
За ними ідуть Гаїті, Індія, В'єтнам, Гватемала і Південна Корея
|
Джерело: Університет Ньюкасла, на основі статистики усиновлень, наданої 23 країнами.
Наслідки програм усиновлення в обох країнах давалися взнаки і в ХХІ столітті, а кількість міжнародних усиновлень зросла від 23 000 в 1995 році до понад 45 000 у 2004 році, згідно з дослідженням Університету Ньюкасла.
Китай став найбільшим постачальником дітей для усиновлень за кордоном, цей рекорд країна тримає донині.
А США посилили свої позиції як основного реципієнта дітей. Країна усиновлює з-за кордону майже стільки дітей, скільки решта світу разом.
Загроза торговців
Отже, які чинники стоять за нинішнім спадом міжнародних усиновлень?
Це пов'язано з низкою факторів, у тому числі станом економіки і занепокоєнням можливістю торгівлі дітьми, каже Зельман, який є одним із провідних світових авторитетів з цього питання.
Ці побоювання не нові: ще в 1993 році Гаазька конвенція стала правовою основою для цього складного транснаціонального потоку, однак багато країн, які віддають дітей на усиновлення за кордон, досі її не ратифікували.
Американський професор права Девід Смолін написав гостре дослідження про "темний бік" цього "міжнародного ринку", коли дізнався, що двоє дітей, усиновлених з Індії, насправді були викрадені.
Він стверджує, що деякі міждержавні усиновлення схожі на перемитництво або "відмивання дітей", як він висловився про процес, за допомогою якого діти, незаконно відібрані у їхніх сімей, через нібито правові процедури (як правило, внаслідок змови перемитників із корумпованими чиновниками) стають частиною міжнародного потоку усиновлень.
Заморожений процес
Тим не менше, саме рішення кількох провідних країн, звідки усиновлюють дітей, на невизначений термін призупинити процес міжнародних усиновлень майже заморозило потік.
У Китаї переломний момент настав у 2005 році, після того, як було викрито мережу перемитників, які діяли на основі шести дитячих будинків в провінції. Ці установи підбирали західним батькам немовлят, закуплених у торговців. Деякі діти були вкрадені, інші "куплені" за скромну компенсацію в бідних біологічних батьків.
Країна ввела жорсткіші вимоги для іноземних батьків, наприклад, заборонила всиновлювати дітей тим, кому за 50, лесбіянками і тим, хто потерпає від ожиріння.
Нові правила призвели до нагромадження справ і до того, що кількість дітей у китайських дитбудинках зросла вдвічі.
Росія також уповільнила відтік сиріт після багатьох років перебування на другому місці за кількістю дітей, усиновлених за кордоном. Зараз країна посідає третє місце за обсягами міжнародних усиновлень, на другому - Єфіопія.
Гучна справа 2008 року поставила систему усиновлень Росії в центрі уваги суспільства: смерть малюка від теплового удару після того, як його прийомний батько-американець залишив його в закритому автомобілі на автостоянці через кілька місяців після усиновлення.
Нещодавно Москва ухвалила законопроект, що забороняє усиновлення російських сиріт американцями, нібито через випадки жорстокого поводження з боку прийомних батьків. Але дехто вбачає в тому законодавстві відплату за так званий "пакет Магнітського" - закон 2012 року проти порушень прав людини в Росії.
Але чорний ринок транснаціональних усиновлень давно процвітає в Росії, навіть якщо загальне число усиновлень падає, каже Джейд Гері з Університету Лойоли.
Обмеження на усиновлення за кордоном запровадили також інші країни, які значною мірою докладалися до міжнародних потоків сиріт.
Гватемала, де багато років громадянських заворушень призвели до збільшення дітей-сиріт, в минулому радо погоджувалася на усиновлення батьками зі США, які до 2006 року приймали на усиновлення тисячі гватемальських дітей. Однак через відсутність належного контролю в країні - нарівні з легальними - поширилися усиновлення з порушенням правил. ООН засудила ту систему, і невдовзі після того США призупинили всі усиновлення дітей з Гватемали.
США також призупинили усиновлення з Гани, Бутану, Камбоджі, Непалу та Киргизстану.
В'єтнам послідовно закривав і знову відкривав свої двері для іноземних батьків; Гаїті також кілька разів після землетрусу 2010 року переглядала політику усиновлення.
І Румунія, і Болгарія скоротити число дітей, яких віддають на усиновлення, після вступу до ЄС в 2007 році, бо їм довелося впроваджувати суворіші вимоги ЄС.
"Виникло також дедалі сильніше відчуття, що щось дуже неправильне відбувається, коли країна не може доглянути за власними дітьми і змушена їх "експортувати"", - додає Зельман.
Африка на підйомі
Африка, схоже, відіграє певну роль у зміні тенденції до зниження, а точніше – не дає міжнародним усиновленням падати ще далі.
До 1995 року міждержавного усиновлення дітей із цього континенту практично не було.
Однак усе змінилося після розголосу, який отримали випадки "усиновлення знаменитостями" на континенті - Мадонною в Малаві, Анджеліною Джолі в Камбоджі, Ефіопії та Намібії.
"В Африці, де існує давня традиція догляду за дітьми в широкому родинному колі, не дуже розуміли західне поняття усиновлення... Це, звичайно, особливо стосується країн, що є переважно мусульманськими, таких як Нігерія, де усиновлення вважають неприйнятним, але де є давня традиція догляду за дітьми родичами, що не є їхніми батьками", - каже Зельман.
Велика частина цього зростання припадає на Ефіопію, де число неповнолітніх, що виїздять за кордон, зросло на 600% в період між 2000 і 2009.
Згодом це число зменшилося, але Ефіопія і далі посідає друге місце в списку основних країн, що віддають дітей на усиновлення.
Найшвидшими темпами число усиновлень виросло в Уганді та Демократичній Республіці Конго.
Однак участь африканського континенту у світових потоках усиновлень залишається скромною порівняно з іншими регіонами.
Ті, хто підтримує міжнародні усиновлення, наполягають на тому, наскільки важливо, щоб Африка зміцнила позиції на мапі усиновлень: кожна третя дитина-сирота світу живе в Африці.
Старші і залежні
Експерти пропонують зупинити падіння міжнародних усиновлень, розширивши профіль дітей, яким потрібні батьки.
Протягом багатьох років усиновлення дітей з-за кордону було привабливим для американців, тому що ці діти були молодшими за місцевих сиріт, говорить Зельман.
Але в останні кілька років це змінилося: немовлят і малюків частіше всиновлюють у країні народження, а міжнародне усиновлення більшою мірою застосовують при пошуках батьків для старших дітей, братів і сестер чи дітей з особливими потребами.
"У багатьох країнах Латинської Америки, таких як Бразилія і Чилі, всиновлювати за кордоном дозволяють лише дітей старшого віку та дітей з особливими потребами. Такі самі правила в країнах Східної Європи, зокрема в Латвії і Литві".
Це найкраще рішення як для батьків, які щиро хочуть всиновити дитину, так і для дітей старшого віку з меншими перспективами того, що їх "виберуть" – щось подібне, на думку Зельмана, здатне зупинити світову тенденцію падіння всиновлень.
Майбутня прийомна мати Пола погоджується."Якби нам сказали, що з Китаю можна всиновлювати тільки дітей старшого віку, ми б не заперечували. Я б у будь-якому випадку всиновила дитину, і так само зробили б багато інших людей. Адже наша мета – мати повноцінну сім’ю".
Приклад із життя
Мати дев'ятьох дітей Карла об'їхала весь світ, щоби всиновити дітей.
Карла Аждерян цими днями живе в Києві, далеко від її каліфорнійського дому. Вона приїхала в столицю України, щоб завершити процес усиновлення, який змусив подружжя чекати більше року.
Також чекає увесь цей час Сергій, 11-річний сирота, який був евакуйований із зони бойових дій після початку конфлікту в 2014 році.
"Ми полюбили Сергія, коли він приїхав до США в межах програми хостингу, через яку дітям у біді давали можливість певний час пожити в сім'ї. Ми зрозуміли, що всі за ним тужимо, коли він від нас поїхав, і вирішили забрати його назовсім ", - розповідає жінка BBC.
Це не перший випадок, коли Карла і її чоловік змушені орієнтуватися в лабіринті міжнародного усиновлення - у них уже є четверо прийомних дітей з чотирьох різних країн.
І це ще не все: вони вже були батьками власних чотирьох дітей, перш ніж почали думати про подальше розширення сім'ї в 2006 році.
Першою країною, на яку впав їхній вибір, була Гватемала - це був короткий переліт. Тоді та країна Центральної Америки була одним з основних постачальників усиновлених дітей для американських сімей.
Вони побачили фотографію дівчинки і відразу ж відчули, що можуть прийняти її як рідну. На жаль, вона загинула в перестрілці незадовго до того, як вони змогли забрати її додому.
Вони не здавалися, хоча на той час США закрила двері для всіх усиновлень з Гватемали, після того як ООН попередила про беззаконня і торгівлю дітьми в країні.
Вони поїхали до Ефіопії, де всиновили однорічну дівчинку. Потім у них з’явилася донечка з Гани. Рік тому вони прийняли в свою сім’ю 13-річного польського хлопчика, який раніше був усиновлений іншою американською сім'ї, але не прижився там.
"Ми ніколи не ставили собі за мету всиновлювати нових дітей. Щоразу, коли ми всиновлювали чергову дитину, то думали, що на цьому кінець, але ми продовжували їздити в ці країни і, бачачи необхідність ... ми думали, гаразд, у нас є достатньо місця для ще одного. А решта сім'ї завжди погоджується", - розповідає Карла, яка стане матір'ю дев'ятьох дітей, щойно до сім'ї приєднається Сергій.
"Але з часом нам усе важче. Я б сказала, що кожного разу, коли приїздиш до країни, яка не є частиною Гаазького процесу (що не ратифікувала конвенцію 1993 року про міждержавне усиновлення), завжди є корупція і неетичні питання. Тому процес ускладнився, але, як на мене, з поважних причин: всиновлення повинні жорстко контролюватися".
Валерія Перассо. Кореспондент із соціальних питань, BBC World Service
http://www.bbc.com/ukrainian/society/2015/11/151102_adoptions_vj_fall_it
