Ох, скільки мук б я уникла, якби мені сказали про це тоді!
Як і інші прийомні діти, я точно знала: по суті своїй я якась не така. Навіть якщо ми дізнаємося про наш "нерідній" статус зовсім маленькими, це не допомагає загладити відмінність - тому що ми самі не можемо його описати.
Ми не розуміємо, що це значить - "бути прийомним". Ця незагойна рана залишається всередині і ниє, змушує нас підозрювати, що це ми якісь неправильні.
Ми розуміємо лише те, що "картинка не складається". Ми начебто і частина родини, але в той же час відчуваємо, що чужі, і дивимося з боку.
Знаєте, як буває: заглядаєш у вікно - і раптом хтось лякає тебе, раптово з'явившись по іншу сторону скла? Ось це відчуття чимось схоже. Товсте скло як непереборна стіна. Помічаєш відблиски на склі і раптом розумієш - звідти на тебе дивиться твоє власне відображення.
Людина з того боку скла здається знайомою, але не настільки, щоб з полегшенням зайти в будинок, а тим більше там залишитися.
Так ми і йдемо по життю: дивлячись на відображення в склі. Все бачиться як би незрозумілим і каламутним, але чому - незрозуміло.
Ми не можемо розслабитися. І чим довше ми живемо "за стіною" з товстими каламутними лінзами поверх очей, тим більше місця займає всередині нашої душі це почуття неприкаяності. Люди, які начебто були готові нас любити, починають уникати і боятися.
Ми немов зайві в родині, і рідні не дають нам про це забути - а все тому, що не можуть нас зрозуміти.
Ось речі, які, на жаль, не говорили мені мої батьки (і які варто запам'ятати всім прийомним батькам):
1. Я тебе люблю, інше дурниці.
2. Те, що ти відчуваєш - важливо.
3. Тобі цілком достатньо просто бути.
4. Так, я тебе чую і намагаюся зрозуміти, вже як можу.
5. Так, ти не такий, як усі - так само, як всі інші люди! Звикай.
6. Твій шлях у житті важливий.
7. Ти сам - важливий.
8. Твій голос має значення: не мовчи.
9. Мати власну думку - це нормально.
10. Я тебе приймаю.
11. Якщо хтось робить тобі зло, це не твоя вина.
12. Ти важлива частина мого життя.
13. Ти - вартісна людина.
Цей список може здатися надмірним, але насправді в ньому немає нічого особливого. Єдине, що насправді потрібно, щоб говорити такі речі від душі - самому бути емоційно стійким.
Якщо ви емоційно стійкі, ви не зациклені на власних тарганах родом з дитинства і не зриватися в відповідь на дитячі емоційні проблеми.
Ось тоді ви станете здатні на щире співпереживання і розуміння - якості, необхідні, щоб виростити здорову, щасливу і цільну особистість з прийомної дитини (та й зі своєї власної).
Решту вони і так вберуть, просто перебуваючи поруч з вами.
Автор: Сюзанна Джоунс, працює з майбутніми прийомними батьками та допомагає їм розібратися з власними дитячими проблемами, щоб ті не завадили їм виховувати своїх дітей. Вона автор безкоштовної електронної книги "9 (маловідомих) факторів, які можуть вплинути на душевне здоров'я ваших прийомних дітей, і як з ними боротися".
Джерело:http://mamsila.ru/feed/1233
