Психолог, дитячий та підлітковий психотерапевт - Тетяна Демірджі
Напередодні початку навчального року хочеться підняти тему про те чи впливатиме успішність навчання на розвиток прийомних дітей шкільного віку. Сьогодні мова піде про роботу над помилками, яких іноді припускаються батьки у тому, як багато часу та уваги вони приділяють навчанню та інтелектуальному розвитку прийомних дітей.
Одже, уявімо разом, до Вас влаштована прийомна дитина. Після переїзду з закладу вона потрапляє в абсолютно нове середовище: нова домівка, нові дорослі поруч з нею, можливо ще й інші діти, які проживали у Вас уже до цього, нові правила життя – нове абсолютно все. І ще вона знає що матиме нових друзів та піде до нової школи. Напевно, Ви уже уточнили рівень її шкільних знань, можливо до того як домовитись про школу, Вам довелось разом з дитиною пройти певні тести щодо рівня її інтелектуального розвитку, а також її готовності піти у той чи інший клас.
Першим здивуванням може бути те, що рівень шкільної підготовки дітей із закладу не завжди відповідає рівню шкільної підготовки дітей із сім’ї (як правило не відповідає). Додайте до цього відставання у соціально-побутовій сфері: відсутність навичок проживання у сімейному середовищі та відсутність досвіду елементарних навичок самообслуговування (не вміють приготувати їжу, не знають як ходити до магазину за продуктами, не мають досвіду купувати одяг та предмети побуту разом з батьками та часто не знають звідки у них беруться ті чи інші речі). Також після влаштування до сім’ї перед батьками та дитиною стоїть основне завдання – сформувати емоційно близькі та довірливі стосунки (прихільність), стати не лише однією сім’єю фізично, а й відчути себе безпечно поряд один з одним. Отже, фактично, після влаштування прийомної дитини до Вашої сім’ї як Ви так і дитина маєте багато завдань, і основні з них два, а саме:
- сформувати прихильність на основі довіри та розуміння одне одного;
- навчити навичкам догляду за собою та самообслуговуванню.
Такі пріоритети є обґрунтованими не лише практиками, а й науковцями. У свій час А. Маслоу, говорячі про піраміду потреб людини, зазначив, що на першому місці стоять життєві потреби та безпека, далі – потреба бути прийнятим та мати емоційні стосунки (любов, повагу) і лише після задоволення цих потреб йде потреба у навчанні та розвитку, а також у успішності (дивитись малюнок).
Піраміда потреб Маслоу
Проте, батьки часто концентруються лише на завданні щодо шкільного навчання – підтягнути прийомну дитину до шкільної програми та якнайшвидше зробити її рівень відповідним до рівня інших дітей у її віці. Навантажуючи дитину у навчанні (інтелектуально), наймаючи репетиторів, додатково займаючись з дитиною дома після уроків та на вихідні Ви втрачаєте важливу складову – розвиток побутових навичок та емоційно тепле спілкування, що допомагає прийомній дитині швидше адаптуватися до нових умов життя. Натомість маєте неврози, хвороби та істерики (не тільки дитячі, а й власні), небажання навчатися і погіршення взаємостосунків.
Звичайно, ніхто не закликає батьків до того щоб ігнорувати питання навчання у школі та покращення рівня знань прийомних дітей. Проте, концентруючись на питанні шкільної успішності занадто, забуваючи при цьому про першочергові завдання, як зазначено вище, Ви формуюєте ризикову ситуацію у майбутньому – несприймання прийомною дитиною Ваших очікувань щодо її успішності. Говорячи простіше, якщо у дитини не має до Вас почуття довіри, поваги, бажання бути схожим на Вас у тому як долати труднощі та досягати поставлених цілей, то навряд чи у майбутньому вона схоче бути успішною.
Тому надамо рекомендації для батьків, які менше ніж 2 роки виховують прийомних дітей шкільного віку:
- взнати дитину, навчитися розуміти її почуття, її страхи та переживання, а також потреби;
- сформувати прихильність (перший близький емоційний зв’язок на основі задоволення потреб формується до 8 місяці – 1 року);
- допомогти адаптуватися у колі однолітків (у сім’ї, дворі, школі);
- допомогти освоїти основні навички самообслуговування та соціального життя (прибирання у кімнаті, особиста гігієна, приготування простої їжі разом; похід у магазин та аптеку тощо);
- познайомити дитину з найближчими родичами та друзями сім’ї (спільні сімейні обіди та дозвілля, спільна робота чи відпочинок).
- приділяти увагу спільним іграм та читанню казок (не залежно від віку діти з закладу повинні гратися, бо це те чого вони були позбавлені раніше).
Чого не варто робити у перший рік проживан/ня прийомної дитини у вашій сім’ї – це записувати її на гуртки та секції. Це можна зробити, лише у випадку, коли дитина відвідувала вже конкретний гурток чи займалась з кимось до того. Але це має бути та сама секція, та той же вчитель по можливості. У іншому разі з гуртками краще почекати хоча би рік. Також, не варто одразу винаймати репетиторів. Якщо Ви можете – займайтеся з дитиною самостійно, проте цей час має бути позитивним, корисним та сприяти Вашим стосункам. Якщо спільні шкільні заняття викликають у Вас роздратування та знервованість, а прийомна дитина не в змозі сконцентрувати увагу та подолати напругу – то перші півроку буде достатньо тільки шкільних занять. Не лякайтеся, того що дитина відставатиме від програми. Краще що Ви можете зробити зараз - це успішно пройти процес адаптації з прийомною дитиною та емоційно зблизитися з нею. А на це, як Ви знаєте, потрібен час (близько року). Після того, як дитина адаптується до сім’ї та звикне до Вас, школи і життя поза інтернатом, їй легше даватиметься процес навчання.
Сподіваюсь, дана стаття допоможе Вам уникнути помилок та зробить Ваше життя з прийомною дитиною радісним і корисним для Вашого спільного розвитку.
