Автор статті - Василенко Тетяна Володимирівна, практикуючий психолог Міського центру дитини, пісочний терапевт.
Будь-яка форма жорстокого поводження з дитиною - це перш за все психологічна травма, яка зачіпає всі сфери функціонування дитини - фізіологічну, інтелектуальну, емоційну, особистісну і міжособистісну.
Сексуальне насильство над дитиною - тема дуже складна, суперечлива, що викликає неприйняття, протест і гаму суперечливих переживань. Навіть кваліфіковані фахівці не готові брати в роботу дітей з таким родом психотравми, адже один такий випадок вимагає дуже багато сил, уваги і енергії. Та й наше суспільство не готове приймати таку правду життя, адже вона порушує всі закони і підвалини суспільства, що склалися здавна.
Поширеність сексуального насильства над дітьми в світі оцінюється близько 20% у дівчаток і приблизно 8% у хлопчиків (згідно з аналізом 22 країн в 2009 році). За наявними даними найбільш високий рівень сексуального насильства над дітьми в Африці (близько 35%), найнижчий в Європі (9%).
Далеко не всі здійснюють сексуальне насильство над дітьми є педофілами (їх близько 10%), більшість злочинців знайомі зі своїми жертвами (близько 30% є родичами дитини, близько 60% є «друзями» сім'ї) і лише 10% - незнайомі люди.
Сексуальне насильство над дитиною часто призводить до важких наслідків і часто до психопатології, особливо у випадку, якщо дитина опинилася один на один зі своєю проблемою.
Серед основних психологічних ознак сексуального насильства над дітьми, виділяють;
- Невластиві віку знання про сексуальні стосунки;
- Сексуальні ігри, еротизована поведінка; Приклад - дитина 5 років пропонує пограти в гру, де задіяні її статеві органи або грає в ляльки, емітуючи статевий акт, проявляючи підвищений інтерес до теми сексу;
- Нічні кошмари, страхи, енурез; Це свідчить про невротизації дитини. Значить з дитиною щось сталося, на що слід звернути увагу і прояснити.
- Депресія, низька самооцінка;
- Самогубні думки;
- Відчуженість;
- Проституція, безладні статеві зв'язки;
- Відраза до свого тіла; Особливо це стосується дівчаток. Після сексуального насильства найчастіше змінюється ставлення до свого тіла, з'являється неохайність, тіло сприймається як брудне, огидне. Формується психологічна установка - якщо зі мною так вчинили, значить я погана.
- Підвищений рівень агресії і т.д.
Приклад з практики з підлітком, які пережили сексуальне насильство:
На прийом прийшла жінка з проханням допомогти її 11-річній дочці, яка недавно піддалася сексуальному насильству, повертаючись з музичної школи додому в світлий час доби. Зі слів мами: «Допоможіть, будь ласка, я не сплю вже тиждень, не знаю що робити, як далі жити? Дочка замкнулася і нічого не розповідає! Я бачу, що дуже все погано і не знаю як бути! »
Мама відчувала почуття провини по відношенню до доньки, так як не могла її захистити, адже це сталося за 10 хвилин з того моменту, коли мама відкрила вхідні двері через домофон. За цей час слідом за дівчинкою зайшов чоловік, (вона йому ще притримала двері, мама вчила, що так належить поводитися зі старшими). У ліфті злочинець взяв дівчинку за горло і потягнув її на 15 поверх, де зробив свої брудні справи! Дівчинка навіть не крикнула .. Її знайшли сусіди з верхнього поверху в критичному стані ...
Коли вперше дівчинка (назвемо Кіра), прийшла до мене на прийом, вона виявилася дуже комунікабельною, активної, веселою. Мені не вірилося, що переді мною дитина, яка тиждень тому пережила страшну подію. Але в процесі роботи, коли ми наблизилися до даної події, дівчинка змінилася, обличчя її закам'яніло, міміка стала нерухомою, в очах відбивався страх. Так вона описувала те, що трапилося: «У мене таке враження, що ця подія відбулася не зі мною, начебто я її бачила по телевізору, або хтось мені про це розповідав.»
Згодом у Кіри почалися кошмари, вона перестала виходити на вулицю, боялася одна залишатися вдома, з'явилося байдужість до свого тіла (в своїй кімнаті вона завішала дзеркало покривалом і взагалі перестала дивитися на себе).
Приклад з практики з прийомною дитиною, які пережили сексуальне насильство
До мене звернулася молода жінка, яка рік тому усиновила дитину - дівчинку 5 років. З її слів, спочатку було все добре, вона навіть не помітила процесу адаптації, про який так завзято розповідають на курсах прийомних батьків. Тільки з'явилася інша проблема, зі збентеженням розповідала мама. З її слів: «Розумієте, я не можу її нікуди з собою взяти, вона, побачивши чоловіків сильно змінюється, очі загоряються, мене взагалі перестає слухати. Вона перетворюється на жінку, яка хоче спокусити дорослого чоловіка! Сідає на коліна до незнайомця, намагається поцілувати в губи. А на дитячому майданчику вона може дітям таке розповісти і показати, що нас вже десятою дорогою обходять! Уявляєте, що я в цей момент відчуваю !? Мені хочеться провалитися крізь землю! «На моє запитання: «Які ризики ви бачите для себе з боку дівчинки? », Мама відповіла, витираючи сльози:« Я боюся, що це гени! І вона стане повією, як її біологічна мати! »
В результаті роботи з дівчинкою (назвемо Лерою), з'ясувалося, що до 4 років вона жила з біологічною матір'ю і її різними співмешканцями, серед яких був дядько Вітя. За словами Лери: «Він хороший дядько, він часто давав мені цукерки і грався зі мною! Мама мене била і лаяла, а він ні». На моє запитання:« В які ігри ви грали з дядьком Вітею?», дівчинка розповіла і показала на ляльках всі збочення, які цей дядько робив з нею. При цьому для дівчинки це було нормально, адже дядько її любив, не бив, грався. Але тільки ця гра була їх великим секретом.
Найчастіше діти - сироти та діти з асоціальних сімей стають жертвами сексуального насильства і, потрапивши в прийомну сім'ю, батьки не знають і не розуміють що робити, куди бігти, щоб все виправити, при цьому відчувають почуття гніву і сорому одночасно. Але не варто впадати у відчай, за участю кваліфікованого фахівця з таким родом травми можна і потрібно впоратися. І добре, що дитина згадує і промовляє те, що з нею було, значить формується довіра і прихильність до нових батьків і з'являється можливість це, прожити, сформувати ставлення до того, що трапилося. А якщо ні, то цей негативний досвід ляже «каменем» в підсвідомість, не дозволяючи будувати нормальні відносини з людьми і протилежною статтю. Часто, щоб впоратися з гнітючими переживаннями, жертва сексуального насильства вибирає 2 вкрай протилежні стратегії: стає фригідною, або веде безладне статеве життя. Якщо жертва сексуального насильства - хлопчик, і насильник - чоловік, то велика ймовірність того, що він в майбутньому не зможе бути в стосунках з жінками, а буде несвідомо шукати собі «насильника».
Наша робота з Лерою і її мамою затягнулася на 1, 5 року. Основна стратегія була в наступному: показати дівчинці - те, як поводився дядько Вітя по відношенню до неї погано, для альтернативи підключили друга мами в активне виховання дівчинки, який показав іншу сторону відносин між дорослим і дитиною. Наклали заборону на доступність іншим свого тіла (це вдалося зробити завдяки успішному розвитку прихильності до мами), прочитали і розібрали всю дитячу книгу по сексуальному вихованню дітей.
Обидва випадки показують наскільки різне сприйняття і ставлення до такого роду травми може бути у дітей. У першому випадку - дівчинка 11 років, у неї вже було сформоване розуміння відносин між чоловіком і жінкою, вона прекрасно розуміла що з нею сталося, і щоб не стикатися зі своїми істинними почуттями і стражданнями, психіка захистилася розщепленням, дисоціацією (ніби не з нею це відбулося). (Дисоціація особистості - психологічний захист, при якому людина починає сприймати те, що відбувається з нею, як ніби воно відбувається не з нею, а з кимось іншим, захищаючи від надлишку нестерпних емоцій і т.д.).
Але реальність бере своє, схожий запах під'їзду, час доби, ліфт - все це щодня буде повертати дівчинку до реалій і, хочеш-не хочеш, змусить згадувати те, що трапилося. Через несвоєчасне відвідування психолога, у дівчинки почали розвиватися страхи, фобії, з'явилася відраза до свого тіла
У другому випадку - дівчинка 5 років, у неї ще не було сформовано розуміння сексуальних відносин, і що таке добре, що таке погано вона ще не знала. Сорому, як соціально сформованого почуття, у дівчинки не було, адже для його появи необхідні умови: соціальні - що прийнятно, а що ні і особистісні - значима людина, батько, який може сказати що погано, а що добре. У таких умовах у дитини формується ідентичність, за образом і подобою своїх батьків. Тому, з точки зору Лери, дядько, який боляче не робить, дає смачненькі цукерки, приділяє увагу (на відміну від мами), просить пограти з ним в його ігри - хороший. І так отримавши свій досвід стосунків з дорослими, Лера намагається його транслювати у своїй новій родині. Але тут його не приймають, засуджують і соромлять. Важлива людина, мама, до якої формується довіра і прихильність, засуджує, а це означає, що це дійсно погано.
Що ж робити, якщо дитина стала жертвою сексуального насильства?
- Треба визначитися, яку першочергову мету ви переслідуєте? Знайти і покарати злочинця або реабілітувати дитину?
- Якщо першу, то прояснивши всі обставини, обов'язково повідомте про те, що трапилося в службу у справах дітей, соціальну службу і поліцію.
- Вислухайте дитину, спробуйте не транслювати свою тривогу. Якщо вона вам розповіла, це ознака довіри. Будьте для неї контейнером для почуттів і переживань.
- Не давайте марних обіцянок типу «Обов'язково знайду і покараю» або «З тобою більше такого не станеться».
- Не радьте дитині все забути і не згадувати, це безглуздо.
- Дайте дитині установку - щоб з нею не трапилося, ви все одно її любите.
- Дайте їй зрозуміти, що вона не винна, так склалися обставини і тому нічого не повернеш. (Найчастіше діти схильні всю вину брати на себе: «Якби я не пішла в цей день на репетицію, цього б не сталося»)
- Обов'язково зверніться за допомогою до кваліфікованого фахівця, який правильно вибудує стратегію реабілітації дитини, в залежності від віку, ситуації і тяжкості психотравми.
- Повірте, що все можна подолати, головне - не впадати у відчай і правильно будувати життєві орієнтири.
І пам'ятайте, батьківська любов творить чудеса.
