Сепараційна тривожність або, простіше кажучи, боязнь розлуки з батьками - досить складне явище у дітей. Але разом з тим це нормальна складова процесу розвитку дитини. Розглянемо деякі рекомендації, як дітям і батькам пройти через цей складний етап.
Якщо ви коли-небудь сумнівалися у власній важливості, спробуйте непомітно піти від дитини, поки вона захоплено малює. В одну мить безтурботність дитини зміниться тривогою, вона почне плакати або кричати. У цей момент ви зрозумієте, що дитина повністю залежить від вас у всьому, що стосується її безпеки, спілкування і життя в цілому.
Це може бути приємно, особливо, якщо вас переслідують екзистенційні думки, наприклад: «Що я роблю зі своїм життям, поки проходить моя молодість?» Або «Моя дочка любить маму більше, ніж мене, тому що мама займається з нею різними справами і проводить з нею більше часу ». Поруч є маленька людина, що обожнює вас настільки, що не дозволяє вам відійти від неї ні на крок, і вам від цього добре. Ви відчуваєте себе особливим.
Зрозуміло, тут є і деякі недоліки. Багато батьків стикалися з ними.
1. Це приносить незручності і навіть іноді дратує
Це звучить жахливо, якщо мова йде про прихильність дитини до батьків. Але як ще назвати нестямні крики дитини кожен раз, коли ви відходите від неї буквально на пару метрів?
2. Це викликає почуття провини
Ви можете поспішати на роботу. Вам може знадобитися вийти в іншу кімнату, щоб поговорити з кимось по телефону. Нарешті, вам може знадобитися просто відійти в туалет або прийняти душ. Але, якщо ви спробуєте відійти від дитини хоча б на кілька кроків, вона вийде з себе. І ви будете почувати себе просто жахливо. Зрозуміло, виховний процес часто викликає почуття провини у батьків. Ймовірно, і ви допускали будь-які помилки у вихованні дитини. Але, коли ви не можете відійти від дитини ні на крок і при цьому відчуваєте себе винними - це вже занадто.
3. Це завдає болю дитині
Крім того, що ви відчуваєте масу незручностей і почуття провини, страх розлуки викликає у дитини паніку. Уявіть, що ви займаєтеся підводним плаванням і розумієте, що в вашому аквалангу закінчився кисень. Приблизно так само відчуває себе дитина, відчуваючи сепараційну тривогу.
Страх розлуки - це досить важке випробування для дитини. Але це також нормальний етап у розвитку дитини, тому і вам, і дитині необхідно його прожити. Однак проживання сепараціонної тривоги не означає її заохочення. Ваша кінцева мета - показати дитині, що вона у безпеці навіть тоді, коли ви йдете, а не дозволяти дитині контролювати кожен ваш рух.
Зрозуміло, не всі батьки поділяють таку думку. Деякі вважають, що прихильність дітей до батьків робить щасливими обох. Але подумайте: чи дійсно це можна назвати ідеальними взаємовідносинами в сім'ї? Прихильність дитини до вас дійсно дуже важлива, але нічого страшного не трапиться, якщо ви час від часу будете займатися своїми справами і залишати дитину в спокої. Зрештою, крім прихильності у взаєминах з дитиною важливі й інші речі, наприклад, довіра (дитина повинна вірити в те, що ви повернетеся, коли пішли) і розуміння того, що є й інші люди, які зможуть про неї подбати.
Поясніть дитині, що ви можете ненадовго йти, але обов'язково повернетеся. Є багато способів, щоб зробити це: розіграти сценку за допомогою ляльок або м'яких іграшок, розповісти дитині казку про розставання і повернення або просто говорити їй фразу: «Мама завжди повертається». Якщо цих способів виявиться недостатньо, зверніться до педіатра: він порадить, як впоратися з сепараціонною тривогою дитини.
Щоб допомогти дитині впоратися з ситуаційною тривогою, дотримуйтесь таких рекомендацій:
1. Не намагайтеся відволікти дитину, щоб непомітно вийти з кімнати
Якщо ви залишаєте дитину з нянею або бабусею, у вас може виникнути спокуса непомітно вийти з дому, поки дитина чимось зайнята. Це може позбавити вас від необхідності бути присутнім при істериці дитини, але таке ваше зникнення буде занадто раптовим для неї.
2. Якщо ви попрощалися з дитиною, не повертайтеся, щоб її заспокоїти
Це збиває з пантелику дитину (вона може подумати, що така її поведінка може змусити вас залишитися). Крім того, ви і самі ризикуєте запізнитися.
3. Зберігайте щасливий вираз обличчя
Так, в цей момент ви можете відчувати сильний стрес, але не подавайте вигляду. Вона не зрозуміє, що ваш стрес викликаний суперечливими почуттями - любов'ю, виною і розчаруванням. Вона буде думати, що ви теж стривожені через те, що змушені йти.
4. Коли вам потрібно йти - просто йдіть
Коли вам потрібно йти, попередьте про це дитину і дайте їй кілька хвилин, щоб підготуватися. Ніжно попрощайтеся з нею, а потім просто йдіть. На порозі оберніться і нагадайте дитині, що ви повернетеся і що вона весь цей час буде в безпеці. Так ви і самі переконайте себе в цьому.
Джерело: https://ru.childdevelop.com.ua/articles/develop/5792/
