У родинах, де практикується відкрите спілкування, кожен їх член відчуває, що в сімейному колі його люблять і поважають. Відкрите спілкування також допомагає впоратися з конфліктами в сім’ї. Такий вид спілкування ґрунтується на слуханні, співчутті, підтримці та спільному вирішенні проблем.
Нехай спілкування з дітьми стане вашим пріоритетом. Відкрите й комфортне спілкування розвиває в дитині впевненість, почуття власної гідності, готовність до співпраці, а також здорові й теплі стосунки між вами. Приділяйте час і сили розвитку своїх взаємин із дитиною, зокрема навичок спілкування, а для цього розмовляйте з дітьми якомога більше.
Пам'ятайте, що спілкування – це двосторонній процес. Поговоріть із дитиною, а потім послухайте, що вона вам скаже. Слухати не менш важливо, ніж говорити.
Знайдіть час поговорити з кожною дитиною окремо. Це особливо важливо, якщо ваші діти мають різницю у віці. Буває, що старші діти не дають молодшим вимовити й слова, а іноді молодші діти не наважуються говорити в присутності старших. Трапляється, що молодша дитина не розуміє, про що ви спілкуєтеся зі старшою. Крім того, старших дітей потрібно заохочувати до спілкування, у процесі якого вони дізнаватимуться щось нове, а також ставитимуть запитання, щоб отримати додаткову інформацію. Тому намагайтеся приділяти час кожній дитині окремо, щоб поговорити з кожною з них на її рівні. Можна разом сходити в парк, почитати книгу перед сном або поїсти морозива. Не потрібно спеціально виділяти час для бесіди, просто користуйтеся кожною зручною нагодою.
Ставте дітям відкриті запитання, оскільки саме такий вид запитань сприяє ефективності спілкування з дітьми. Якщо ви хочете, щоб діти більше виявляли кмітливість і були відкритими до нових ідей, не ставте їм запитань, на які можна відповісти однозначно: «так» чи «ні». Формулюйте запитання, які заохочують дитину розповідати більше, ділитися своїми думками й почуттями. Наприклад, не варто запитувати: «Тобі сподобався День народження друга?». Краще поцікавтеся: «Чим тобі запам'ятався День народження?». Підтримуйте розмову, коли дитина відповідає на ваші питання. Завдяки цьому вона зрозуміє: вас цікавить те, що вона розповідає. Використовуйте такі фрази:
- Справді?
- Розумію.
- Як щодо…?
- Цікаво.
Емпатія – це те, чого всі прагнуть, але мало хто знає, як дати або отримати. У світі, де всі переймаються задоволенням власних потреб, людям бракує емпатії. І це ще одна причина навчити дітей емпатії в ставленні до людей навколо.
Багато хто плутає емпатію і співчуття, однак важливо зауважити, що в основі цих якостей лежать різні цінності. Емпатія – це не просто здатність розуміти почуття іншої людини. Наприклад, злочинці часто прагнуть цього, аби здобути довіру жертви. Емпатія – це щось більше. Це не тільки вміння розпізнати почуття іншої людини, а й повага до них. Виявляти емпатію означає ставитися до людей навколо з добротою, розумінням і повагою.
Багато дітей добродушні від природи, проте здебільшого потребують від батьків або інших дорослих прикладу поведінки, базованої на емпатії. Навчання емпатії починається зі взаємин батьків із своїми дітьми. Якщо батьки піклуються про дітей, цікавляться важливими для них речами, а також позитивно приймають емоції дітей, ті вчаться емпатії.
Нарешті, упродовж дня батьки мусять знаходити декілька хвилин, щоб похвалити дитину або просто сказати їй: «Я люблю тебе».
Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/7905/
