.jpg)
Спостереження дитячого психолога
Ірина Забєліна - психолог, дитячий і сімейний консультант
Моєму синові Андрію 9 років, і він займається в хорі хлопчиків. Сам захотів, ніхто не нав'язував.
Одного разу восени, дощовим днем, я як завжди вела сина на заняття в школу мистецтв, і тут він показав мені свого «колегу» по хору - білявого хлопчика, який повільно плентався під дощем. Свою папку з нотами він тягнув, немов якийсь тягар.
- Знову він сумний, - хмикнув син.
- Може, батьки змушують його ходити на хор, а він не хоче? - припустила я. Це перше, що спадало на думку.
- Не знаю, він завжди такий, - відповів Андрій.
Через півтори години я зайшла за сином, заняття хору вже закінчилося, і Андрій, чекаючи мене, носився по поверхах школи, причому з тим самим білявим хлопчиком. Не настільки вже й «завжди такий», - подумала я.
Нам виявилося по дорозі, ми йшли, шльопали по калюжах і розмовляли.
Макс - так звали хлопця. Йому 11, ходить в 5-й клас, в хорі займається другий рік і йому подобається.
- Чому ти був сьогодні такий сумний? - обережно запитала я. - Ти часто такий?
- Часто, - насупився Макс. - Коли ображають.
Я подумала і відповіла:
- А ти знаєш, ображають саме тих, хто ображається. Як думаєш, чи можна образити людину, яка не ображається?
Макс здивувався, подивився на мене і сказав, що, напевно, не можна.
І тут я згадала притчу про хорошого і поганого вовка, де перемагає той, якого годуєш частіше. Максу дуже сподобалася казка.
- А ти, якого вовка годуєш? - запитала я.
Макс посміхнувся і сказав, що по-різному. Коли сумує або злиться, то, напевно, поганого, а коли веселиться, - то хорошого.
Потім ми обговорили, що майже в кожній ситуації є щось хороше і є не дуже, і питання тільки в тому, на що ми звертаємо увагу, «якого вовка годуємо». Макс погоджувався і з цікавістю слухав. А потім я запитала:
- А ось, наприклад, що хорошого в цьому дощі?
Макс зам'явся, подивився на всі боки і відповів, що в дощі, мабуть, нічого хорошого-то і немає.
І тут в розмову вступив Андрій.
- Гарне є, - поважливо сказав син. - По калюжах класно бігати в гумових чоботях. І ще листя, коли мокрі, пахнуть здорово.
- А ввечері, якщо дощ, - додала я, - можна вдома всією сім'єю забратися під теплим пледом і подивитися хороший фільм. Або книгу почитати.
Макс відразу прийняв цю гру, посміхнувся і додав, що сьогоднішній дощ полив все рослини, і вони стали яскравішими і чистішими.
Ми попрощалися на розі, далі нам було в різні боки, але приємно, що настрій у всіх був гарний ...
До речі, як потім виявилося, Макс ходить на хор із задоволенням.
***
Таким простим способом (звичайної бесідою) дитину вже можна налаштувати на більш оптимістичний лад. Зараз дітям бракує уваги дорослих (саме позитивної), коли цікавляться дитиною, чим вона зайнятий, про що думає і т.д. І було б добре, якби батьки ввечері спілкувалися зі своїми дітьми і задавали питання: «як пройшов день?», «Що було хорошого?», А не задовольнялися формальними відповідями «нормально» і «нічого».
Джерело: http://womo.ua/grustnyiy-maks-ulyibaetsya-kak-nastroit-rebenka-na-optimistichnyiy-lad/
