Процедури міждержавного та національного усиновлення дітей – громадян України не можуть проводитись у жодній державі світу під час дії воєнного стану в Україні.
Ця позиція Уряду України сформована з урахуванням нижчевикладеного.
Зокрема, політика Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (далі – УВКБ ООН) щодо усиновлення полягає в тому, що діти, евакуйовані до інших держав у зв’язку з виникненням надзвичайної ситуації, в тому числі діти, яким під час перебування на територіях інших держав надано цими державами статус біженця, не можуть бути усиновлені, оскільки більшість із них не є сиротами або немає офіційних достовірних підтверджень їхнього сирітства, і для них у таких ситуаціях потрібне забезпечення належного тимчасового догляду з метою подальшого возз’єднання з сім’ями, а не усиновлення. Вагомі та дієві зусилля як держав походження таких дітей, так і держав їхнього перебування мають спрямовуватись на розшук членів сім’ї кожної такої дитини, на возз’єднання кожної такої дитини зі своєю сім’єю, а лише в разі неможливості цього – надання їй статусу дитини, яка може бути усиновлена. І при цьому треба пам’ятати, що процедура усиновлення таких дітей може бути проведена тільки за нормами законодавства України і тільки в мирних умовах.
Такий порядок дій відповідає політиці УВКБ ООН, згідно з якою усиновлення не може бути проведено, якщо:
- є небезпідставна надія на успішний розшук членів сім’ї дитини та возз’єднання сім’ї в найкращих інтересах дитини;
- ще не минув період (принаймні два роки), протягом якого було вжито всіх можливих заходів для розшуку батьків та інших членів сім’ї дитини, які вижили;
- повернення дитини до держави походження в умовах безпеки та гідності видається можливим у найближчому майбутньому, і варіанти подальшого її влаштування у державі походження є кращими в сенсі забезпечення її психосоціальних і культурних потреб, ніж усиновлення в країні притулку чи третій країні.
Крім того, відповідно до підпункту „а” частини першої статті 21 Конвенції ООН про права дитини держави-учасниці, які визнають та / або дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують урахування найкращих інтересів дитини в першочерговому порядку, забезпечують те, щоб усиновлення дитини дозволяли лише компетентні органи влади, які визначають згідно із застосовуваними законами і процедурами та на підставі всієї інформації, яка стосується справи і є достовірною, із забезпеченням того, що усиновлення допустимо з огляду на статус дитини щодо батьків, родичів і законних опікунів і щоб, коли це потрібно, зацікавлені особи дали свою усвідомлену згоду на усиновлення на підставі консультації, яка може бути необхідною.
Відповідно до законодавства України рішення про усиновлення дитини приймається судом. На усиновлення українських дітей громадянами України, які проживають за межами України, та іноземцями потрібна згода Національної соціальної сервісної служби України, що є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, у сфері усиновлення та захисту прав дітей.
У зв’язку із запровадженням воєнного стану та неможливістю забезпечити у повному обсязі дотримання вимог чинного законодавства України Нацсоцслужба наразі не проводить розгляду справ та видачі згод / дозволів на усиновлення дітей громадянами України, які проживають за межами України, та іноземцями.
